• (044) 222-88-32
  • (097) 785-36-96
Факти про ІВ
Успешные рекламные кампании популярных ТМ
Корисне
  • Предварительный поиск на тождество и сходство торговой марки проводится по специальным закрытым базам данных Укрпатента
  • Торговой маркой могут быть, в частности, слово (слова), изобразительные элементы (рисунки), комбинации слов и рисунков
  • Для начала работы по регистрации торговой марки Вам необходимо заполнить анкету и доверенность, бланки которых мы
  • Регистрация торговой марки в Украине и регистрация торговой марки за рубежом - отдельные процедуры

Особливості комерційної таємниці як об’єкта інтелектуальної власності

Автор: Автор: Капустина Надежда, юрист патентно-юридического Агентства «ГОЛДМАРК»

Ще з давніх часів приховування певних відомостей від сторонніх осіб використовувалось різними виробниками для отримання переваги на ринку, як-то таємниця виготовлення муранського скла чи шовку. Мілкі ремісники завзято берегли свої «секрети майстерності», що передавалися від покоління до покоління у вузькому колі лише обраним особам. З розвитком промисловості постала необхідність врегулювати подібні відносини на вищому рівні.

До комерційної таємниці, в цілому, можна віднести будь-яку інформацію, яку її власник бажає приховати від конкурентів: матеріально-технічного, виробничого, організаційного характеру тощо, та яка становить для власника певну цінність. До комерційної таємниці можуть бути віднесені не тільки певні формули чи секрети виробництва, а й прості факти, наприклад, в якому напрямку планує розвиватися бізнес чи в якій країні розпочати свою діяльність.

Особливості правової охорони комерційної таємниці визначаються національним законодавством кожної конкретної країни. Проте, на міждержавному рівні в ст. 39 Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS) передбачається обов’язок країн-членів Угоди забезпечити захист «нерозкритої інформації» від «нечесного комерційного використання».

До самої інформації ж висувається ряд вимог:

- вона є секретною у тому розумінні, що вона як єдине ціле або у точній конфігурації та поєднанні разом її компонентів, не є загально відомою або доступною для осіб у колах, що звичайно мають справу з подібною інформацією;
- має комерційну цінність через те, що вона є секретною;
- зберігається в секреті внаслідок вжиття належних заходів за даних обставин особою, яка законно здійснює контроль за цією інформацією.

Подібної концепції дотримується більш як 100 країн зі 160 членів Світової Організації Торгівлі, у тому числі Україна.

Відповідно до ст. 505 Цивільного кодексу України комерційна таємниця визначається як «інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці».

Отже, комерційна таємниця не підлягає державній реєстрації як деякі інші об’єкти інтелектуальної власності, як то винаходи, корисні моделі, торгівельні марки. Проте, власник інформації, яку він хоче захистити в якості комерційної таємниці, повинен здійснити певні заходи для дотримання визначених законом критеріїв та отримання правової охорони. Оскільки інформація, що належить до комерційної таємниці, не є легкодоступною, власник інформації повинен забезпечити її секретність.

В науковій літературі виділяють, як правило, три групи заходів, які для цього вживаються: технічні, організаційні та юридичні.

До технічних заходів можна віднести різноманітні технічні засоби, які перешкоджають доступу до інформації, наприклад, кодування, пристрої для унеможливлення зняття інформації через канали зв’язку, різноманітне спеціалізоване програмне забезпечення тощо.

До організаційних заходів відносять обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, наприклад, за допомогою впровадження пропускної системи для співробітників.

До юридичних засобів належить розробка положення про комерційну таємницю на підприємстві, яке б включало перелік відомостей, що віднесені власником до комерційної таємниці, укладення з працівниками чи іншими особами, що отримують доступ до комерційної таємниці, угод про нерозголошення таких відомостей тощо.

У разі недотримання особою, що законно контролює інформацію, яка віднесена нею до комерційної таємниці, вимог закону, така інформація не буде розцінюватися як комерційна таємниця. Таким чином, вжиття відповідних заходів для обмеження доступу до такої інформації є однією з обов’язкових умов для забезпечення правового захисту комерційної таємниці.

Так, Донецький апеляційний господарський суд у своїй постанові від 29.09.2008 №44/78пн у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Родно» до Акціонерного товариства відкритого типу «Компанія «Алекс» визначив, що «суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що база даних позивача має статус комерційної таємниці, позивач вжив необхідних заходів щодо охорони бази даних клієнтів від розповсюдження, а відповідно дії щодо використання даних з вказаної бази без дозволу позивача є неправомірними», оскільки позивач застосовував на підприємстві спеціально розроблений програмно-апаратний комплекс, який дозволяє програмно захищати доступ до бази даних клієнтів особам, які не мають спеціального дозволу, що підтверджувалося Висновком Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в Донецькій області.

В іншій справі Господарський суд Львівської області у рішенні від 25.06.2014 №914/1612/14 зазначив, що позивач не вжив належних заходів для захисту комерційної таємниці: «Щодо Положення про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію затвердженого директором ТОВ «Агрокорм», то в даному положенні жодним чином не зазначено про встановлення системи захисту відомостей щодо препарату «Аліосепт», виробником якого є JHJ Sp. z o.o., і не зазначено, що такі відомості становлять конфіденційну інформацію та щодо неї визначено режим доступу, і таку інформацію віднесено до категорії конфіденційної».

Для можливості захисту інформації в якості комерційної таємниці така інформація не повинна входити до переліку відомостей, що не можуть становити комерційну таємницю. Такий перелік, передбачений Постановою Кабінету міністрів України від 9 серпня 1993 р. №611 та включає, в тому числі, установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами; відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць; інформацію про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків; відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню та ін.

До прикладу, у справі №37/402-07 в обґрунтування позовних вимог позивач (охоронна фірма) зазначив, що внаслідок неправомірних дій відповідача, який використовуючи інформацію про перелік замовників позивача, що є комерційною таємницею, та шляхом поширення неправдивої інформації схилив контрагентів позивача до припинення договорів, укладених з ним, чим спричинив позивачу збитки у вигляді неодержаних доходів. Проте, розглядаючи касаційну скаргу позивача, Вищий господарський суд України у постанові від 24.09.2008 №37/402-07 зазначив, що «відповідно до пункту 2.2.2. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, затверджених наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва/Міністерством внутрішніх справ України від 14.12.2004 №145/150, суб'єкт охоронної діяльності, який надає послуги згідно з отриманою ліцензією, зобов'язаний за згодою володільця розміщувати на видному місці на центральному посту з охорони стаціонарного об'єкта місцезнаходження та номер ліцензії суб'єкта охоронної діяльності… З огляду на викладене, апеляційний господарський суд правомірно дійшов до висновку, що інформація про перелік замовників позивача, з якими останній перебуває (перебував) у договірних відносинах з надання охоронних послуг, не може мати статусу комерційної таємниці».

У справі за позовом про захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача, за обставинами якої відповідач публічно розголосила інформацію про заборгованість підприємства (позивача) перед працівниками по заробітній платі, тим самим розголосивши, на думку позивача, комерційну таємницю, Апеляційний суд Запорізької області в ухвалі від 20.09.2013 №310/2394/13-ц звернув увагу на те, що «відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України від 02.10.92 року в редакції від 10.08.2012 року «Про інформацію», відомості про факти порушення прав і свобод людини і громадянина не можуть бути віднесені до інформації з обмеженим доступом».

Необхідно звернути увагу на те, що надання доказів до суду для захисту прав і законних інтересів особи не може розцінюватись саме по собі як розголошення комерційної таємниці. Так, у справі за позовом ТОВ «Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського» до фізичної особи позивач вказував на розголошення відповідачем комерційної таємниці позивача, зокрема, під час судового процесу було розголошено зміст договору купівлі-продажу від 20.07.2010, укладеного між ВАТ «Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського» та ТОВ «Український інститут сталевих конструкцій», чим порушено ділову репутацію позивача. Проте, Апеляційний суд м. Києва в ухвалі від 19.02.2014 №22-ц/796/3092/2014 зазначив, що «сам по собі факт пред'явлення відповідачем в межах розгляду іншої судової справи копії договору купівлі-продажу, який був предметом спору, не може розцінюватись як розголошення комерційної таємниці, адже сторони у справі вправі надавити суду докази на підтвердження своїх вимог і заперечень, а суд надає цим доказам належну оцінку».

Перед зверненням до суду за захистом порушеного права на комерційну таємницю варто пам’ятати, що позивач зобов’язаний довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. В протилежному випадку позов не буде задоволений.

Так, у справі за позовом приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Лад» до свого колишнього працівника про відшкодування збитків, завданих розголошенням відомостей, що складають комерційну таємницю, позивач зазначав, що його колишній працівник дізнався секрети виробництва та, звільнившись, відкрив своє підприємство в такій же сфері діяльності, чим завдав збитків позивачу в формі неодержаної вигоди в розмірі доходів нового підприємства. В результаті розгляду касаційної скарги відповідача Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 19.03.2014 №6-52761св13 відправив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки, зокрема, «суди не визначили, якими доказами підтверджується наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіянням збитків позивачу саме у розмірі доходу, отриманого новоствореним підприємством відповідача, яке проводить власну комерційну діяльність».

Особливістю комерційної таємниці є те, що захист можливий лише у випадку незаконного збирання і розголошення такої інформації особами, які не мають права на такі дії. Проте, якщо інформація була здобута особою законним шляхом з інших джерел, то особа має право користуватись цією інформацією. Так, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокорм» до свого колишнього учасника позивач наголошував на тому, що учасник використав відомості про діяльність товариства, що віднесені до комерційної таємниці, для написання наукової роботи. Проте, Господарський суд Львівської області у рішенні від 25.06.2014 №914/1612/14 зазначив, що «позивачем не доведено та не підтверджено доказами, що відповідач використовувала реєстраційне досьє фірми-виробника на препарат «Аліосепт», … та те, що відповідач отримувала таке досьє у позивача, для використання у написанні дисертації». Відповідач, в свою чергу, надала докази того, що отримала інформацію не у товариства, а з інших законних джерел.

Необхідно зауважити, що комерційна таємниця має ряд переваг перед іншими об’єктами інтелектуальної власності:
• вона не підлягає державній реєстрації;
• строк її правової охорони необмежений (на відміну від патенту);
• інформація, яка не відповідає критеріям охороноздатності, наприклад, винаходу чи іншого об’єкта, може захищатись як комерційна таємниця;
• така інформація не підлягає розголошенню (на відміну від, наприклад, формули винаходу під час видання патенту).

Однак, варто пам’ятати, що для того, щоб скористатися усіма цими перевагами необхідно організувати захист такої інформації у відповідності до визначених законом критеріїв. Грамотний так комплексний підхід до оцінки та захисту пакету об’єктів інтелектуальної власності забезпечить конкурентну перевагу вашому бізнесу на сучасному ринку.