Розробка та реєстрація ліцензійних договорів

Ліцензія на використання об'єкта інтелектуальної власності - це письмове повноваження, яке видається особою, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта інтелектуальної власності (ліцензіар), іншій особі (ліцензіату). Дане письмове повноваження дає право ліцензіату на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері.

Ліцензія на використання об'єкта інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

Цивільним кодексом України передбачено три види ліцензії: виняткова, невиключна, одинична.

Виняткова ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, а також видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіару і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, а також видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Субліцензія - це письмове повноваження, яке видається ліцензіатом на використання об'єкта інтелектуальної власності іншій особі (субліцензіату). Важливою умовою видачі субліцензії є те, що вона може бути видана виключно за письмовою згодою ліцензіара.

Ліцензійний договір, як правило, укладається відносно вже зареєстрованого об'єкта інтелектуальної власності.

У ліцензійному договорі передбачається:

• Вид ліцензії;
• Сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності;
• Конкретні права, що надаються за договором;
• Способи використання такого об'єкта;
• Територія використання такого об'єкта;
• Терміни, на які надається використання об'єкта інтелектуальної власності;
• Розмір, порядок і строки виплати винагороди за використання;
• А також інші умови, які сторони вважають доцільними для включення в договір.

Важливо! Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не передбачені в ліцензійному договорі, вважаються такими, що ліцензіату не надані.

Ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше закінчення строку чинності виключних майнових прав на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.

Договір франчайзингу мовою українського законодавства називається «договором комерційної концесії». За договором комерційної концесії, одна сторона (правовласник) зобов'язується надати іншій стороні (користувачеві) за певну плату право використання комплексом належних правоволодільцеві прав з метою виробництва і (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Предметом договору комерційної концесії є право на використання об’єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.

Сторонами такого договору можуть бути фізичні та юридичні особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності.

Форма договору: договір комерційної концесії має бути укладений у простій письмовій формі.